Худицький В. Львівські дворики Строительство и реконструкция 22 июля 2003 (№ 7) С. 45

Мовою архіїекторів дворик - невеликий замкнений простір, який у жодному разі не слід плутати із подвір'ям. Подвір'я переважно розташовані на периферії міста, тобто біля садибного типу будинків.

Пересічні ж громадяни двір розуміють як місце, куди зазвичай чужі не заходять. Саме із двором у нас пов'язані чи не найдорожчі дитячі та юнацькі спогади.
Ще ціннішою є пам'ять історичних дворових просторів. Особливо багатим на дворики є місто Львів. Завдяки тому, що в останні десятиліття нове житлове будівництво велося у нових мікрорайонах і мало торкалося історичної забудови, місту вдалося зберегти свої пам'ятки у їх первозданному вигляді. Дуже цінною, на думку фахівців, є перша планувальна забудова міста, сформована у XIV-XV ст. Забудова парцелі (земельних ділянок) середньовічного міста складалася із головної кам'яниці та бічних флігелів. Таке планування було зумовлене великою вартістю землі. Дуже часто зв'язок головного будинку з тильною офіциною (флігелем) здійснювався через дерев'яні галереї на кам'яних кронштейнах.
Найбільших змін місто зазнало після пожежі 1527 року, яка зруйнувала дуже багато будинків. Відбудований пізніше Львів вже був і зовсім іншим. Як свідчать окремі пам'ятки, зокрема, межова стіна готичної кладки висотою в 10 метрів будинку Бандінеллі, розташованого на площі Ринок, до цієї пожежі можна було говорити про готичний Львів. Чимало кам'яних споруд впали разом із дерев'яними перекриттями під час пожежі. А вже після цього кам'яниці почали відбу-- довувати разом із кам'яними склепіннями.

Дворики в давнину
Людям властиво ідеалізувати минуле. Прийнято вважати, що колись історична частина міста, у тому числі І львівські дворики, являла собою ледве не райську картину: суцільні зелені насадження, рідкісні екзотичні дерева, квітники, лавочки, альтанки... Як вважає Лідія Горницька, керівник архітектурно-реставраційних майстерень інституту «Укрзахідпро-ектреставрації», ця уява є збагаченою. У давнину все було значно простіше і прозаїчніше. У центральній частині Львова ^завжди відчували брак землі, а тому маленькі її клаптики біля будинку завжди інтенсивно використовували у господарських цілях. У головному будинку часто розміщалася торгівля, або, як нині кажуть, офіси. І тут же жили господарі. У дворах прали білизну, доглядали дітей, тримали худобу, а якщо ще залишався вільний клаптик - вирощували городину. Словом, тут буяло життя.
Заможні власники будинків могли собі дозволити розкіш. У кінці XIX початку XX століть у Львові, який на той час перебував у складі спочатку Австро-Угорщини, а пізніше Польщі і територіальне належав до Європи, вміли будувати і мали для цього кращі фінансові можливості. Тут особливо великого значення надавали декоративному оздобленню будинків та ландшафту.
За дослідженнями Оксани Оленкж, асистентки кафедри екології ландшафтної архітектури ЛДУ «Лісотехнічний університет», кафедри художніх основ та історії архітектури ДУ «Львівська політехніка», тодішні львів'яни справді любили озеленювати свої будинки. Обов'язковими були бузина, бузок, фурзія. У деяких подвір'ях найбільш заможн.ях господарів можна було зустріти скульптурні вироби: гарні декоративні умивальнички, маленькі фонтанчики-водоймочки, кам'яні лавки тощо.
Надзвичайно цікаві старовинні тераси, які виходили у сад. Найкращі композиціїІ садів й зараз можна побачити у районі «Софмвки», що поблизу вулиці Франка. Ще й понині там збереглася колосальна колекція магнолій, різних декоративних чагарників. А зберегла цю красу російська еліта, яка мешкає у Львові. Елементи малої архітектури можна побачити і на вулиці Франка та Гіпсовій - кам'яні басейни, в яких можна було навіть скупатися.
У дворах були модними дерев'яні альтанки. До речі, деякі із зразків можна побачити на вулиці Антоновича, Франка, Драгоманова. Оскільки у Львові проживало декілька національних общин, то у оформленні будинків та дворів були свої особливості, які можна побачити і нині. Національні відмінності відображалися як у архітектурному декорі, так і у окремих деталях. Найчастіше це можна спостерігати на під'їздах будинків, сходах, воротах та дверях, які вели у двори (вул. Сербська, Руська, Вірменська, площа Ринок).

Колись за містом