проведено й у сусідньому будинку (Ринок, 25). Спотворено й двір палацу єпископа по вулиці Вірменській. Новий власник будинку замінив вікна, двері, зробив нові кам'яні сходи, які порушили історичне середовище.

Плани відновлення
Як вважає Віталій Дубина, архітектор державного інституту, більшість із дворів не відповідають сучасним санітарним нормам. Переважно вони незначних розміри, no-суті, це інтер'єр, утворений навколишніми будинками. Двір міг мати й іншу форму, яка утворювалася за рахунок периметральної забудови кварталу. Усередині кварталів утворювався простір, який і служив його мешканцям двором. Умовно подвір'я можна класифікувати як чисто світлові колодязі (6 x 6 та 7 x 7 м), які забезпечували будинки, переважно допоміжні приміщення: кухні, ванні кімнати, туалети денним світлом. Нині двори мають найменше романтики, хоча їх і можна привести до ладу, благоустроїти. Але відпочивати там неможливо, бо це є колодязь.
Ще одна категорія - двори більших розмірів, які при малоповерховій забудові створюють ефект камерності, домашнього затишку. За своєю суттю, - вважає Віталій Дубина, - двір це ніби продовження інтер'єру квартири, будинку, своєрідний перехід від менших до більших просторів. Тобто тут "відбувається своєрідна ієрархія просторів. Двір - перехідний простір від вулиці де квартири. Але сьогодні цей простір у небезпеці. Головна причина руйнацій історичної забудови - відсутність нормальних інженерних мереж, каналізації. Люди, які тут проживають, повинні жити у нормальних умовах, з усіма вигодами. Але ці вигоди не повинні шкодити пам'яткам, які занесено до списку ЮНЕСКО.
Окрім благоустрою львівські дворики потребують ще й санації. Там є багато різних господарських приміщень, які набудували у різні часи - прибудови, гаражі, складські приміщення тощо, які треба виносити з території.
У такому історичному місті, як Львів, можна застосовувати сучасні технології, матеріали. Але це треба робити дуже вміло і обережно. В історичних двориках могли б бути влаштовані кав'ярні, офіси фірм тощо. Але коли йшла приватизація житлових будинків, розташованих у історичній частині міста, ніхто не думав про те, що цей процес треба поєднати із законом про охорону пам'яток. Тепер, коли усі ці частини будинку отримали своїх власників, багатьом із них байдуже, що до збереження історичного середовища.