загрозою знищення або ж моральної наруги. Потрібно зробити так, як заведено у країнах Європи: відкрити фундаменти храму та музеїфікувати їх, зробити доступними для дослідження вченими й огляду екскурсантами. А над цими історичними рештками звести храм-павільйон. Враховуючи те, що неподалік розташовані як автентичні Андріївська церква та Софійський собор, так і відновлені у традиційних формах вітчизняної сакральної архітектури Михайлівський Золотоверхий монастир та церква Богородиці Пирогощі на Подолі, нововідбудований храм аж ніяк не матиме надто контрастного вигляду порівняно з ними.
Не може це бути і "храмом усіх релігій", як пропонують інші архітектори, котрим вже нібито обіцяна підтримка з-за кордону. Не виключено, що з часом у Києві з'являться нові райони, заселені, наприклад, католиками, мусульманами, буддистами чи представниками інших віросповідань. Звісно, в такому разі їм не можна буде відмовити у праві зводити відповідні культові споруди "за місцем проживання". Можливо, навіть у нас колись таки з'явиться храм бахаїстів... Проте у найсвятішій місцевості Києва, в Дитинці, подібним експериментам зовсім не місце!

Загрозу відведено?..
Як не місце, до речі, й іншим "контрастним" архітектурним проектам. Відомо, що від початку періоду Незалежності час від часу виникали різноманітні проекти забудови Дитинця, причому не завжди вдалі з огляду на архітектуру. Бо хоч це найважливіша з-поміж інших заповідних зон столиці України, проте і місце надто ласе: не просто центр Києва, а центр історичний!
І от нещодавно на засіданні наукової ради Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища розглядали ескізний проект забудови багатоповерховими будинками з підземними гаражами частини київського Дитинця та Пейзажної алеї над Гончарами-Кожум'яками. Замовником у даному випадку виступає Міністерство закордонних справ. Розглянувши проект, наукова рада дійшла висновку про неприпустимість його втілення, доки не будуть проведені ретельні археологічні дослідження у цій найзаповітнішій зоні Києва. А також доки не буде відтворена Десятинна церква як центральний композиційний об'єкт Дитинця.
І справді, будь-які інші композиційні рішення можна буде ухвалювати тільки з урахуванням того чи іншого зовнішнього вигляду цього храму. На думку голови Ради Руслана Кухаренка, перед висуванням подібних проектів має бути проведене обов'язкове містобудівне обгрунтування. Цю позицію цілковито поділяє і Міністерство культури і мистецтв України.

"Як постане Десятинна, то й воскресне Україна..."
Десятинна церква - перший кам'яний храм, зведений невдовзі після хрещення Русі. Назву дістала від десятини (десятої частини прибутків, яку відраховували на святу справу і сам Володимир Великий, і всі підвладні йому тогочасні "начальники"). Оскільки християнізація східнослов'янських племен сприяла об'єднанню їхніх земель в єдину могутню державу, Десятинну церкву можна справедливо вважати не лише колискою українського християнства, але й державності.
Храм був майже повністю зруйнований у 1240 р. під час монголо-татарської навали. Тут загинули останні захисники Києва й рештки населення міста, яких намагалися оборонити воїни. У XVI ст. за ініціативою митрополита Петра Могили на фундаменті Десятинного храму було зведено невеличку дерев'яну церковку у стилі українського барокко, до складу стін якої були включені кам'яні рештки давньої споруди. Церкву назвали на честь святого Миколи Чудотворця, якого народ дуже любить і шанує.
У 1828-42 р. замість колишніх споруд за проектом петербурзького архітектора В. Стасова тут збудували об'ємний храм у неовізантійському стилі. Зате на початку 30-х років минулого століття нову Десятинну церкву просто... розграбували за мовчазного потурання численних чиновників-бюрократів. Зараз суперечки щодо необхідності відновлення "Десятинки" тривають.
І нарешті, воістину неоціненними є речі, знадені археологами під час розкопок фундаменту: фрагменти настінних фресок, мозаїчної підлоги, мармурових капітелів колон, різьблених шиферних плит...

За матеріалами "ПіКу"